Свято бережемо пам'ять про тих, хто 78 років тому заживо згорів у Пустомитах.

17 грудня 1943 року було повністю спалене село Пустомити.

Війна... Хто пережив її, той знає скільки горя і страждань, людських трагедій і страхіть принесла вона нашій пустомитівський землі. Ще й досі тяжким болем пам'яті озивається до нас той далекий, оповитий їдким димом, день Варвари.

Вітер часу невпинно перегортає сторінки життя. І хоча проходять роки, сповнені щоденними, буденними турботами, та пам'ять не вмирає. Свято бережемо пам'ять про тих, хто 78 років тому заживо згорів. Ми з болем і щемом в душі переповідаємо з року в рік, з покоління до покоління страшну історію... Аби в людській пам'яті не стерлися пережиті події, аби нинішні і майбутні покоління не забули історію рідного краю, педагоги Малятинського НВК щорічно проводять у День жалоби виховні тематичні заходи та екскурсії. Екскурсоводи Юлія Хролець і Дарина Карплюк розповіли і провели екскурсію у краєзнавчо- етнографічний музей імені В.Г.Герасимчук, яким завідує Л.І.Іванишин. Учні Малятинського ліцею постійно прибирають біля обеліска в селі Пустомити.

Відродилося рідне село, що в 43- ім спалене було. Вижили. Живуть у ньому добрі, працьовиті, талановиті, багаті на щедрість люди. Божа благодать вітає в кожному дворі. Дзвенить дитячий сміх у багатодітних родинах. Життя продовжується... і це головне.

Не заростає і ніколи не заросте стежина до монумента. Правда, обпалена війною в селі Пустомити, жива і житиме вічно. Це - історія мого краю, маленької краплиночки на карті України. І доки існуватиме наш народ, існуватиме і пам'ять, бо без неї в нас немає майбутнього.

Тож пам'янімо сьогодні хвилиною мовчання всіх заживо спалених жителів села Пустомити.